178-ма із 186: Ірина Курбанова із Городні чекає на безкоштовний протез. Наразі оперують тих, хто став на чергу 6 років тому

Пацієнтів, які записалися у чергу на безкоштовне протезування 6 років тому, оперують цього року в обласній лікарні. Про це UA: Чернігів сказав завідувач травматолого-ортопедичного відділення лікарні Юрій Ігнатенко. Ідеться про протези кульшових та колінних суглобів. Закуповує їх держава. Потім їх передають до областей: в кожну із розрахунку до кількості населення. За словами Юрія Ігнатенка, таких протезів за державною програмою на рік виділяється максимум тридцять. Потребу Чернігівщини в них вони не покривають. Ірина Курбанова із Городні стала на чергу у червні. Каже, чекати – буквально боляче, а їй треба піклуватися про двох неповнолітніх дітей та маму. Детальніше дивіться далі у сюжеті.

Ірина Курбанова ходить кульгаючи. Про свій діагноз розповідає неохоче, пояснює – дуже соромиться.

«Дисплазія – це вроджене. У мене кістка у бедрі не розвивалася так, як треба. І вона коротка і залишилась. Ноги не однакові і через це у мене продрозія хрящів спини, і грижі і цілий комплект.

Я при ходьбі постійно відчуваю біль. Але останнім часом – і спати лягти. Якщо раніше вона не боліла, то я уже якщо лягаю – то на цю ногу. Або кладу нога на ногу. І поки знайду зручну позицію – так до четвертої круть верть.»

Ірина Курбанова каже: раніше про її проблему не знали навіть близькі, ходила без видимих проблем. Дванадцять років тому, після того, як загинула її донька, від стресу та переживань здоров’я погіршилося.

«Через  нерви.  Як би не нерви ці – так і не було б нічого. Якби не це, я думаю, я б жила і жила ще. Тільки понервую – і все. Защемляє так, що інколи навіть на чотирьох. Буває таке.

Тепер вийду на вулицю – всі питають: а чого ви хромаєте, а чого ви хромаєте. Я вже три роки хромаю, я вже втомилася відповідати Не хочеться інколи у місто заходити. Тому що всім цікаво.»

Ірина у червні стала на чергу на безкоштовний ендопротез в обласну лікарню, Вона – сто сімдесят восьма. Загалом  У черзі – 186 пацієнтів, які потребують кульшового та колінного ендопроетзування, каже  завідувач травматолого-ортопедичним відділенням Юрій Ігнатенко. За його словами, наразі оперують тих, хто записався на протез у 2013 році.

«Є державно програма, відповідно до кількості населення держава виділяє певну кількість грошей, вона ж  - міністерство охорони закуповує протези. І відправляє на області відповідно до кількості населення.

Ми отримуємо порядка 20-30 ендопротезів на рік, два роки останні, це про кульшовий суглоб я говорю, по державній програмі. Та кількість ендопротезів, яка виділяється по державній програмі – вона не покриває ту потребу, яка є.»

Чекати своєї черги Ірині фізично важко.

«Раніше я колола уколи. А зараз я вже посадила все, що можна було посадити. Серце посадила. Інколи як прихватує – я не колю. Я терплю. А шо робить. Живу заради дітей.  Прошу у Бога щоб якось їх підняти на ноги, тому що вибачте.»

Дітей у Ірини двоє: син Михайло та племінниця Анастасія, яка пів року тому, після смерті її рідних батьків, стала прийомною донькою Ірини.

«Діти допомагають на городі. І син мені. Якщо мені Настя допомагала полоти, то син окучував. Ми цього не робили. Води я не ношу – вода у домі є.  Вдома – поли помити, попилососити  - то діти роблять.»

«Я б дуже хотів, щоб їй допомогли і щоб вона скоріше одужала. Тому що я не хочу дивитися, як моїй мамі боляче.»

Ірина проводжає сина на підробіток. Хлопець знайшов роботу сам, щоб допомогти мамі назбирати на платну операцію. У Черкасах жінці можуть встановити інший протез, за 98 тисяч гривень. Ще 15 потрібно на операцію. Цих грошей у родини немає. Допомагають небайдужі.     

«Допомагають люди, яких я не знаю і просто незнайомі люди.

Дякую усім небайдужим людям за те, що у них дуже добре серце. За те що вони відгукнулися на мою проблему. Я їм бажаю здоров’я. І низький уклін їм.»