У Лизунівці у місцевому клубі для виступів на свята вбираються у старовинний одяг
Сорочки столітньої давнини вишиті дрібним хрестиком, червоними та чорними нитками зберігають в Лизунівському клубі, що на Новгород-Сіверщині. Завідувачка клубом Тетяна Медвідь разом з односельцями збирає старовинний одяг у родичів та сусідів, в покинутих хатах. Пере та ремонтує вишиті сорочки, а потім використовує їх для виступів на сільських святах. Наталія Скляренко далі.
Це Лизунівський клуб. Тут зберігаються вишиті сорочки минулого та позаминулого століття. Є вишиванки з лляної тканини. Вони – найдавніші, каже Олена Коврижко.
«Це ось називається своєрушне полотно. Бо його робили своїми руками. Оці сорочки – додольниці, вони могли бути з відпоротим ліфом. Тоді вони могли пристосовуватися до будь-якої спідниці. А могли й пришиватися. Низ міг бути вишитий. Тоді передбачалося, що буде спідниця, а спід неї буде виглядати вишивка.»
Одяг селяни шили самі, каже Олена.
«Якщо ви придивитеся, подивіться як тонко голкою зроблено, неначе машинкою. Могли бути мережки. Подивіться на край комірця, він теж зроблений голкою. Ви побачите в кожному комірці щось своє. Тенденція однакова, але могло бути два ряди мережки, міг бути один ряд. Вишивка дуже скромна, як правило геометричний орнамент у поєднанні з рослинним. Це властиво для нашої місцевості.»
В Лизунівці жінки на рукавах спідніх сорочок дрібним хрестиком вишивали квіти.
«Знизу як правило були ось ці вазончики – символ сімейного життя. А потім вже дивіться міг бути ярус, ще ярус, а між ними ще один мережками з’єднаний. Червоне і чорне. Більше ніяких кольорів не треба – повна досконалість. Повна гармонія.»
Завідувачка сільським клубом Тетяна Медвідь показує вишиті сорочки, які досі використовують для виступів. В Лизунівці такий жіночий одяг називають додольниця. Ось ця – має свою історію.
«Дівчина, яка завжди її вдягала, завагітніла. Вона пішла в декретну відпустку, а після неї вдягла інша учасниця. Через деякий час у той самий рік ми чуємо, що вона теж завагітніла. Тут третя приходить і каже: «Давай буду одягати цю додольницю, бо іншої не могли підібрати. Вона її вдягає і теж вагітніє.»
Серед лизунівських жінок, які вдягали цю додольницю – Наталія Копил.
«Я вже тут виступаю 34 роки, ходжу з самого дитинства. Потім ось одягнула, і в мене народився хлопчик Андрюша.»
В селі вишивають і зараз – каже Тетяна Медвідь. Прикрашають вишивкою сукні.
«Ось оце вишивка моєї доньки. Вона вишила сукню. Вона ще не закінчена. А ось цю сукню вона вишила вже для мене.»
В День вишиванки працівниці клубу ходять у вишитому одязі селом. Запрошують односельців до них приєднуватися.
