Аеродром «Півці»: ліквідатори аварії на ЧАЕС побували на аеродромі та розповіли про події 1986-го року
Василь Скіпочка вперше за 29 років прийшов на командно-диспетчерський пункт на чернігівському аеродромі «Півці». Звідси він вилітав до Чорнобиля після вибуху 26 квітня 1986-го. Його товариш Іван Остренко не був тут 20 років. Сьогодні вони удвох вирішили пройтись місцями, які пов’язують їх з часами ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Що там побачили - далі у матеріалі.
«Я літав звідси з 3 до 11 травня щодня.»
76-річний Василь Скіпочка - ліквідатор аварії на ЧАЕС. 33 роки тому з чернігівського аеродрому Півці він на гелікоптері літав у Чорнобиль. Востаннє тут, на командно-диспетчерському пункті, він був 29 років тому.
«Звідси літали і в Чорнобиль, і в Гончарівськ. Всі екіпажі прилітали сюди. Лише за перших 3 дні з 26 до 29 квітня сюди сіли 100 гелікоптерів з 12 військових округів.»
Чоловік показує фотографію – одну зі зроблених у квітні 86-го.
«Коли я прилетів, у нас заміряли рівень радіації. І ось ця фотографія, як це було. А в такому стані пункт зараз.
Я його не впізнаю. Востаннє я тут був у 1990 році. Звідси керували польотами. Тут все тоді було у робочому стані.»
Іван Остренко з Василем Скіпочкою познайомились за 2 роки до аварії. Коли вона сталась, звідси, з Півців, разом вилітали на ЧАЕС. Тепер разом згадують, що тоді пережили.
«Цілодобова напруга була. Спали максимум по 4-6 годин. А близько 9-10 години зліталися гвинтокрили. Десь 20-ть років я тут не був. Коли був начальником військового ліцею і ми робили стрибки з парашутами, я тут був.»
Після кожного прильоту з ЧАЕС на пункті проводили радіаційний контроль людей та техніки.
«Допустима доза була для людини 50 мікрорентген, для техніки - 200. А була яка? В кабіні пілота 200-400, а у вантажному відсіку - 800.»
Який тут рівень радіації сьогодні, вимірює керівник обласного Чорнобильського культурно-інформаційного центру, який супроводжує ліквідаторів.
Володимир Олексієнко, керівник Чорнобильського культурно-інформаційного центру: «Гамма-промені у нас 18, 20, 21. Норма - 30 в годину.»
Іван Остренко заходить до музею в Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Тут, тоді ще в авіаційному училищі, він став льотчиком. Був начальником штабу оперативної групи, яку створили тут після вибуху на ЧАЕС.
«У мене в руках робочий зошит. Тут записані командири екіпажів, склад і кількість польотів на реактор, кількість скинутого вантажу і рівень отриманої радіації кожним пілотом. Моя задача була збирати ці дані і передавати їх.»
