У локомотивному ДЕПО станції «Сновськ» відремонтують два старі паровози 52-го року випуску

Два паровози 1952 року випуску, які чекають на ремонт, знаходяться у локомотивному депо станції Сновськ. Їх використовують під час зйомок історичних кінофільмів, урочистостей та для роботи на екскурсійних маршрутах. Основна база для їх ремонту – у Сновську. Тут планують створити  перший в Україні музей діючої ретро-залізничної техніки. Побувала там і наша знімальна група.

Паровози, як основний вид залізничного транспорту в Україні більше не використовують. Зазвичай їх залучають до роботи з екскурсійними потягами. Загалом їх чотири в Україні. Ремонтують їх тут. У локомотивному депо на станції Сновськ.

Максим Перваков - в. о. головного інженера локомотивного депо ст. Сновськ: «Паровоз серії «Р», який на вугіллі, ми вже почали проводити ремонт, викатили другу колісну пару, зараз проводимо ремонт цієї колісної пари. Далі будемо робити повну дефектовку, розбір котла, заміну труб, тобто готуємо цей паровоз на Київ вугільний. А нефтянку плануємо забрати сюди, щоб тут був паровоз робочий.»

За цими дверима – цех ремонту. Там нині стоять два паровози п’ятдесят другого року випуску. Чекають на ремонт.

«Наразі людям цікаво, як працювали у той час паровози. Якщо взяти і той час, коли паровози ще були у роботі, це були п’ятдесяті роки, кінець війни… Усі хлопчаки бігали за паровозом, пихтіли, усі ігри були побудовані на цьому у дитсадках, і в паровозика грали… Тому на цих паровозах виховувалося не одне покоління.

Сновськ – це було основне, закріплене у міністерстві локомотивне депо з ремонту паровозів в Україні. Тому воно є основним локомотивним депо з ремонту паровозів.

Залишилися ще люди, які брали участь у ремонтах,у 60-ті роки, коли здійснювався ще масовий ремонт. Наше локомотивне депо тоді працювало у три зміни. Тому що в одну зміну не встигали відремонтувати усі паровози, які експлуатувалися у той час.»

Досвідчені фахівці передають знання молодшим спеціалістам, щоб не втратити технології роботи із паровозами. В’ячеслав Борщ каже: і студенти, і нові працівники депо цією темою цікавляться.

«У великих містах люди навпаки цікавляться цією технікою: молоді спеціалісти, студенти. От я був у Дарниці, приїздять студенти технікуму, просять взяти участь у  ремонті паровозів, просять підняти тиск у котлі, просять розказати про конструкцію і молодь цікавиться паровозами.»

В’ячеслав Борщ показує кабіну машиніста. На дорогу дивилися через такі віконця… У таку ємність засипали паливо… За цими приладами стежив екіпаж.

«Ось тут є водомірні скельця. Локомотива бригада, машиніст і помічник машиніста контролюють рівень води у склі. І не дай Боже опустити рівень нижче норми.»

Водіїв паровозів у депо станції Сновськ четверо. Один із них – Євгеній Скоробагатько.

«Випала така можливість перейняти досвід у старших машиністів, які управляли паровозом. І це було мені цікаво, і я був серед перших, хто попросився переймати досвід у старших машиністів.

Тепловоз – це все електрика, а паровоз – це все людська праця. Там треба і кочегар, який вугіль кидає, і багато різних нюансів, де більше треба закладати людської праці ніж тут, так би мовити, на кнопки натиснув – і  поїхав.»

Деталі, у тому числі, і ті, що необхідні для паровозів, виготовляють тут у механічному цеху. Є при депо і кузня, де додатково обробляють і інвентар, і деталі.

Зараз у депо працює понад 180- людей. П’ятдесят років тому у три зміни працювали п’ятсот п’ятдесят. Згадку про кожного з них та їх попередників зберігають тут, у музейній кімнаті. Більш ніш сторічна історія депо на станції Сновськ – у світлинах, документах, особистих речах. Як ось цих дорожніх скриньках, які на професійному жаргоні називали шарманками, через схожість із музичним інструментом.

«Такий був чемоданчик. Сюди чи документи свої клали, чи права на управління. Документи, на те, що він має право управління. У кожного машиніста були. І продукти харчування. Тим паче це було зручно: коли в очікуванні, коли прибуде потяг, сідали на нього. Використовували як стілець.»

Історію залізничників та самого депо шанують та оберігають, кажуть його працівники. Адже саме його існування стало місто утворюючим фактором.  

Анна Полюшко: «Саме з будівництва магістралі з’явився хутір Коржівка і потім вже стало наше місто.»

На базі локомотивного депо Сновськ планують створити перший в Україні музей діючої ретро-залізничної техніки, сказав UA: Чернігів начальник відділу історичної спадщини «Укрзалізниці» Владислав Плахотнюк. Коли ідею втілять у життя – наразі не відомо.