51-річна жителька села Бучки звинувачує 18-річного односельця у зґвалтуванні: чому поліція не відкриває кримінальне провадження

Заяву про зґвалтування збирається писати 51-річна жителька села Бучки Ірина Парфененко. 2 листопада на неї напав 18-річний односелець. Жінка каже – поліцейські з новгород-сіверського відділення, яких викликала її дочка того ж дня, відмовили її від написання заяви про зґвалтування. Натомість Ірина Парфененко підписала іншу – що претензій до нападника не має. Наступного дня про зґвалтування жінки до поліції заявила її дочка. Кримінального провадження там не відкривали. Чому – дізнавався Олексій Коцебчук.

«Тут він мене підловив. Ми тут билися. Але я звідси втекла і до цього місця добігла. Тут все і відбулось. Тут реп’яхи і все на світі».

Тут, каже Ірина Парфененко, на неї напав та зґвалтував 18-річний односелець. Все відбулось вдень, серед вулиці, за десяток метрів від будинку самої Ірини. Це – край села Бучки.

«Догнав і завалив мене. Почав знімати з мене нижче пояса все. Почала кричати, він затикав мені рота. Кричала, але нема ніде нікого».

Ірина Парфененко живе на околиці села Бучки. На вулиці: з однієї сторони - три жилі хати, з іншої – поросла чагарником річка.

«Я його просила: Андрій, відпусти. Я кажу: а що тобі буде. Він каже: нічого, я не боюсь, ти не неповнолітня».

Після того, що сталось, каже жінка, подзвонила дочці Людмилі. Та живе за 15 кілометрів. В селі Грем’яч.

«Вона подзвонила. Була у шокованому стані. Її трусило, колотило. Кажу, мам, що сталось. Вона каже дізнаєшся потім. Я кажу: кажи одразу. Вона сказала: мучив мене Андрій півтори години. Я кажу: зараз викличу поліцію, вона каже: не треба. Я зателефонувала одразу на 102. 102 виклик прийняло», - розповідає дочка Ірини.

Коли приїхала поліція жінка написала, заяву, що нічого не було. І претензій ні до кого немає. Тепер такий вчинок пояснює так.

«Чи слідчий, чи хто, я не знаю хто він був. Він не назвався. Він сказав. Це затягнеться і буде багато клопоту. Що ви з нього візьмете, у нього грошей нема, - нічого».

Наступного дня про зґвалтування жінки до поліції заявила її дочка.

«Наступного дня я винаймаю машину. З Грем’яча приїжджаю в Бучки. Їдемо до Новгорода. В Новгороді нас зафіксували, як після зґвалтування. Але сказали: у нас немає судмедексперта. Нас нікуди не направили. Ми пішли до райвідділу поліції. Там теж у нас заяву ніхто не прийняв, бо під протоколом лежить папірець, що претензій не маємо», - каже донька потерпілої.

«Я вирішила взятись за цю справу, щоб його посадити. Тому що він ходить на волі і за всіх треба побоюватись».

18-річний хлопець, який за словами Ірини Парфененко, її зґвалтував, живе від жінки через хату. У дідуся та бабусі. Під час зйомки дід зачинив хлопця в хаті ззовні. Сам від коментарів відмовився.

Любов Дорошенко живе на іншому краю Бучок. Каже, за два дні до ситуації, про яку заявили Парфененки, хлопець проявляв агресію і до неї.

«Ми з сусідкою йшли у центр. А він бігає спереду, не пускає йти. Кажу, Андрій, відійди у сторону. Чого ти до нас чіпляєшся? Він такий: чуєш ти. На мене з погрозами. Я почала викликати поліцію. Він розвернувся і пішов. Поліція виїхала. Написали заяву. Допитували там його, ходили. Але сказали: більше він вам погрожувати не буде».

Заступник начальника Новгород-сіверського відділу поліції Віталій Сузік каже: писати заяву жінку ніхто не відмовляв і пояснює чому поліція не відреагувала на заяву доньки Ірини Парференко.

«Донька можливо і писала. Але за цим фактом, це стаття 152 – це приватне обвинувачення. Якщо мешканка, яка, скажімо, постраждала від вчинення злочину, пояснює, що нічого не відбувалось, отже не треба розглядати нічого. Вона ж не неповнолітня».

В такому випадку, коли жінка спочатку письмово відмовилась від факту зґвалтування, потім передумала і вирішила написати повторну заяву, вихід з ситуації може бути наступним: «Потрібно провести судово-медичну експертизу, яка доведе, був статевий акт, чи не було. Якщо статевого акту не було, то і кримінального провадження не буде».