Чернігівка Галина Венкова розповіла як допомагала відбудовувати Чернігів після війни

Урочистості в Чернігові почалися зранку. О 10-й в сквері імені Попудренка поклали квіти і вшанували пам’ять тих, хто загинув під час вигнання нацистів з міста. Вперше за останні 15 років на урочистості прийшла Галина Венкова, яка відбудовувала Чернігів після війни. Її історія – далі.

Галина Венкова: «Вона була вся розбита».

Такою Галина Венкова пам’ятає Красну площу після війни. Вона – одна з тих, хто  у 1945 році допомагав німецьким військовополоненим відбудовувати тоді ще Площу Куйбишева.

«Я ще працювала в Обкомі партії, і нас, дівчаток відправляли відновлювати місто. Нас раз на тиждень відпускали з роботи за кілограм вівсяної крупи. І ми з задоволенням бігли. Працювали з військовополоненими німцями, вони жили в районній лікарні. А ми їм підносили на ношах пісок, камінці. А вони вже площу відновлювали.»

Зараз Галині Венковій – 92 роки. До Чернігова вона переїхала 75 років тому, у червні 44-го з Києва, тоді їй було 17.

«Ще війна тоді йшла. Приїхала з Києва, там боялася залишатися, бо він був розгромлений. Хрещатика взагалі не було».

Спершу працювала на залізниці. Була морзисткою.

«З телеграфістки стала машиністкою. Працювала, як Анка-кулеметниця строчила».

На столі – відзнаки за трудову діяльність: трирічну роботу в російськомовній газеті в німецькому Потсдамі, фото з дошки пошани.

«Керівництво боролося за мене. Радченко приходив, мало не на коліна ставав – просив, щоб я на «Хімволокно» працювати пішла. Я каже: далеко мені їздить, не можу».

Вона має 8 медалей. Більшість з них отримувала на роковини до Дня перемоги над нацизмом.  Найбільше цінує медаль «За Перемогу». Її зберігає окремо, у сейфі, щоб не загубити. Показує фото: ту Галині Венковій - вісімнадцять, а це її подруга з залізничного училища.

«Нікого не залишилося. Нікого немає. Я найстаріша залишилась вже. Бог дав мені ще часу пожити – подивитися, що далі буде».

Сьогодні Галина Венкова вперше за останні 15 років збирається на урочистості на Дня звільнення Чернігова від нацистів.

«Гарно? – Так. – Нормально, зійде?»

«Така незграбна стала. Раніше швидко: раз-раз і готова. А зараз баба Галя ніяка стала».

Дорогою зізнається, мріяла побачити оновлену Крану площу, яку колись відновлювала сама, та покласти квіти до меморіалу полеглим у боях за свободу та незалежність України.

«Широка площа, велика стала. Гарна площа. Тоді площа Куйбишева була в двічі менша».