Живі історії Ісмета Айвазова
Він народився в депортації і в ній провів половину свого життя. Ще одну половину – у рідному Криму. Зараз чекає, коли зможе повернутись додому знову, бо мусив виїхати після анексії. У 75-ту річницю депортації кримських татар свою історію UA:Чернігів розказав Ісмет Айвазов.
Ісмет Айвазов їде вулицями Чернігова. До його «сімки» причеплена мобільна кухня – вона називається «Ай-Петрі». Ісмет – кримський татарин. Чоловік заїжджає у чернігівський ліс – каже, поліська природа дуже красива. Але він всеодно сумує за кримським морем.
Ісмет Айвазов, кримський татарин: «Дуже. Я раніше відкривав сезон першого травня і закривав у кінці жовтня. І плавав, плавав, плавав… Такого моря нема ніде.»
У Чернігові Ісмет заробляє приготуванням вуличної їжі.
Ісмет Айвазов, кримський татарин: «Це називається кевгир. Мабуть, узбецькою. Переважно, кримські татари були депортовані в середню Азію: Таджикистан, Узбекистан. І коли звідти виїздили, привезли з собою. І плов привезли, і багато чого, і їх також навчили багато чому.»
Двоюрідного діда Ісмета, кримсько-татарського письменника Асана Сабрі Айвазова, розстріляли у 1938 за вироком НКВС, і через 22 роки виправдали. Батька Ільмі засудили до 10 років в’язниці за 58-ю статтею «контрреволюційна діяльність». Ісмет Айвазов народився в 1967 році. В депортації.
Ісмет Айвазов, кримський татарин: «Файне місто Сухумі – Абхазія, Грузія. В той час коли наші батьки і діди проливали кров на фронтах Другої світової війни, їхні дружини, діти, батьки їхали в депортацію. Мій дідусь взагалі не повернувся з фронту. І ще у нашій сім’ї 4 чоловіка лягли в землю. Мого татуся виселено на Урал, а маму – в Таджикистан. І коли вже всі з’їжджались ближче до Криму – в Крим же не пускали… і я вже там народився. Розповідають старенькі, але не всі люблять розповідати. І ми їх сильно не запитуємо, бо вони потім плачуть, і у них потім валідол і все таке. Особливо не хочуть, бо одного 18 травня нам досить.»
В 91-му, через 24 роки після народження, Ісмет Айвазов з батьками повернувся в Крим. Ще через 24 роки, в 2015, поїхав звідти. Там залишились двоє його дітей і мама, 4 сотки батьківської землі і …гора Ай-Петрі за вікном.
Ісмет Айвазов, кримський татарин: «Ай-Петрі – гора висотою 1 234 метри. Не найвища у Криму, але найкрасивіша. І вона знаходиться в Алупці, позаду мого будинку прямо. Як я можу назвати кафе?.. Спочатку не хотілось їхати. Така позиція була, що нас звідти винесуть вперед ногами краще, ніж ми звідти поїдемо. Але потім були обставини… Я люблю Україну, і мені некомфортно жити в іншій державі. Я вам зроблю кримський чай, справжній. Гірські трави. З Криму привіз. Чай попити кримський, гірський. Я не п’ю, бо у нас піст. Вдень, з 3-ї ранку до опів на дев’яту, не можна їсти і пити.»
В Рамадан, каже Ісмет, він частіше, ніж зазвичай, безкоштовно пригощає тих людей, яким бракує грошей на їжу. Одразу після переїзду в Україну він відкрив кафе у Києві, та справа не пішла. Залишилась мобільна кухня. З нею «осів» у Чернігові.
Ісмет Айвазов, кримський татарин: «Тут у мене народилась донечка - 2 роки 4 місяці. Мені подобаються українські - пісня і українські жінки. Мову українську вчу, щойно приїхав до Криму. На превеликий жаль, там ніхто не розмовляв українською. Вона мені дуже подобається. Я хочу навчитися розмовляти вільно.»
Поговорити кримсько-татарською у Чернігові ні з ким, каже Ісмет - він тут зі свого народу один.
Ісмет Айвазов, кримський татарин: «Більше я не бачив. Нема.»
Крім доньки Аміни. З нею Ісмет говорить виключно мовою свого народу.
Тричі на рік він їздить до своїх рідних у Крим – поки чекає, коли він повернеться до України.
