Близько тисячі писанок за 29 років розписала Наталія Дубина з Брусилова Чернігівського району

Жінка каже: писанкарством займалися її бабуся та мама, сама ж взяла до рук писачок у 90-му році. Яйця розмальовує і воском, і фарбами. Самій більше подобається традиційний для Чернігівщини розпис.

Писанкарка Наталія Дубина показує, як правильно розписувати яйце. Робить це воском. Менш ніж за 10 хвилин всі лінії складаються в один візерунок.

Наталія Дубина, писанкарка: «Це зірка. Але вона нанесена не так, як ось, припустимо, зірка з грабельками. Це зірка без грабельок, просто зірка. Символ віри, надії.»

Після цього, каже Наталія, писанка має ніч пролежати у відварі з цибулиння. Останній етап – витирання воску. Для того, щоб він стирався легше, яйце треба потримати над вогнем.

Наталія Дубина, писанкарка: «А потім ще гарненько треба витерти – буде блищати писанка.»

Наталія Дубина живе у Брусилові, викладає у місцевій школі українську мову. Родом вона із Новгород-Сіверщини. Каже: писанкарством займалися її бабуся та мама. Сама взяла до рук писачок у 90-му році, після того, як її чоловік приїхав із Києва. Там на міжнародному фольклорному фестивалі він побачив розписані яйця. Наталія і сама захотіла навчитися писанкарству. Для цього поїхала до рідної Дігтярівки, де звернулася до місцевої майстрині.

Наталія Дубина, писанкарка: «Вона мені дала, ну, десь, може, 15 тих візерунків, на основі яких можна писати писанку. У нас писанки в селі, і взагалі на Новгород-Сіверщині, ось такі – червоно білі.»

Серед візерунків: зірка, квітка, маківка.

Наталія Дубина, писанкарка: «Клали маківку, писанку дитинці, щоб спала, заспокоїти її. І для того, щоб мак родив. Народ придумував. Вона дуже проста, стилізована, але вона дуже гарна. Вона моя улюблена, я її дуже люблю цю писанку.»

Ось цю писанку Наталія називає «дігтярівською».

Наталія Дубина, писанкарка: «Коли я ходила христувати ще маленькою, то мені дарували ось такі писанки. В деяких оселях. Це зірка з грабельками. Ну, зірка – зрозуміло. А граблі до дощу. Якщо селянин хотів, щоб пішов дощ, він малював писанку і йшов дощ нібито.»

Червоно-білі писанки притаманні для всієї Чернігівщини, каже Наталія. Їх називає традиційними. Також пробувала робити і різнокольорові писанки. І ті, й інші є у домашньому міні-музеї. Спеціально для нього чоловік Наталії зробив стенди. Зараз тут понад півтори сотні яєць.

Наталія Дубина, писанкарка: «Думаємо ми розширяти. Хочемо зробити ще два стенди. Я ще подумаю, ще багато задумів. Зараз дуже багато інформації, але, я думаю, що буду йти від традицій.»

За словами Наталії, відтоді, як вона зайнялася писанкарством, розписала близько тисячі яєць.

Наталія Дубина, писанкарка: «Перед великодніми святами, звичайно, роботи дуже багато. Але я завжди знаходжу час хоча б десяток розписати, щоб у кошику були мої писанки. Ну, і тоді вже і дарую, і везу на батьківщину.»