У Чернігові відзначили п’яту річницю з дня створення 13-го батальйону

Аби листуватися з батьком, який у 2014-му потрапив на фронт, 5-річний син Віталія Кезлі навчився писати. 5 років тому, коли створювали 13-ий батальйон територіальної оборони, чоловік пішов до нього добровольцем.  Річницю створення цього батальйону відзначили сьогодні біля Красної площі у Чернігові. 13 батальйон сформували у 2014 році з мобілізованих Чернігівщини: тоді призвали 425 чоловіків і юнаків. Бійці пройшли Станицю Луганську, Дебальцеве, Вуглегірськ. В боях загинули 25 воїнів.

Молебень за загиблими бійцями з Чернігівщини провели у Катерининському соборі.

Отець Роман, настоятель Катерининського храму: «Ми сьогодні згадуємо пам’ять наших героїв. Згадуємо не тільки сьогодні, згадуємо кожного дня. І молимось за те, хто поклав свою голову, своє життя на полі бою, захищаючи нашу державу, нашу Україну, захищаючи волю і незалежність її.»

Після цього поклали квіти до стели загиблим воїнам. Один із тих, хто прийшов на урочистості - Віталій Кезля. П’ять років тому він пішов добровольцем до 13-го батальйону.

Віталій Кезля, ветеран 13-го батальйону територіальної оборони: «Батальйон створювався, як батальйон територіальної оборони. Найважче озброєння, яке в нас було, це кулемет Калашникова. Озброєні ми були по піхотному штату. Техніка, звичайно, була не піхотна, а колгоспна. Це були старі, вбиті газони 53-ті. І все, що народне господарство побажало віддати на оборону України тоді. У мене деякі солдати думали про те, що ми будемо їхати до Новгорода-Сіверського, як усім ми розповідали, на 45 діб, взяли з собою спінінги. Приготувались на риболовлю. Вони потім згоріли у селищі Вільхова разом із нашим блок-постом. Ми знайшли шматки котушки, потім сміялись ми з Дениса - з рибака.»

Чоловік згадує, як відреагував його син на звістку про те, що він пішов на війну.

Віталій Кезля, ветеран 13-го батальйону територіальної оборони: «Син навчився писати спеціально для того, щоб писати мені листи. Він їх писав щодня. Мені приходила передача з дому - і там чекала пачка листів. Обов’язково щодня приходив до садочка і перше, що робив, це сідав і писав листа, запечатував. Виховательки були шоковані. Коли я потім прийшов, вони мені це розповіли. Сльози на очах були. У листах, перших листах, друкованими літерами: «Тато, я тебе люблю. І чекаю». Коли я йшов, він мене запитав, коли повернусь. Сказав: «Точної дати не скажу, але на твій День народження буду вдома».

13-й батальйон одним із перших потрапив в зону АТО і найдовше з усіх батальйонів тероборони пробув там без ротації – більш, як півроку. Під час боїв батальйон втратив 25 воїнів. У Надії Полегенько  18 серпня 2014 року в Станиці Луганській загинув син Дмитро.

Надія Полегенько, матір загиблого бійця 13-го батальйону територіальної оборони: «Ось мій син, Полегенько Дмитро. 24 квітня він пішов. Йому зателефонували: збирають батальйон. Він сказав: «Мамо, я піду. Я не був на Майдані, піду на 45 днів в АТО». Пішов, але був не 45 діб, а 4 місяці. Кожен день телефонував. Дуже не вистачає, дуже болить… Нестерпно боляче, вибачте…»