Від заступника директора до воїна на передовій: історія чернігівця Тараса Пененка

21:16, 13 кві. 2019
 
Від заступника директора до воїна на передовій: історія чернігівця Тараса Пененка

З посади заступника директора страхової компанії на передову: п’ять років тому чернігівець Тарас Паненко отримав  повістку, з’явився у військовому комісаріаті, і потім на півроку поїхав у зону бойових дій на Луганщину.  

Тарас Пененко – один із перших, хто отримавши повістку у 2014 році, поїхав у зону бойових дій на Луганщині. З того часу не полишив військову справу і нині працює в оперативному командуванні «Північ». Із нами зустрічається на службі, поблизу трофейного російського танку, який його товариші по службі привезли з війни. Розповідає, повістку за нього отримала дружина. У сльозах зателефонувала йому, а він, своєю чергою – поїхав на місце збору – Льотне училище.

Тарас Пененко, старший офіцер відділу військово-цивільного співробітництва ОК «Північ», майор: «Я в костюмі, при краватці сів у машину – і туди. А там уже завантажується автобус «ПАЗик». Я був не готовий їхати. Після цього я поїхав у військомат, залишив свої контактні дані. А мені там дівчина і каже: «Ви нам, мабуть, уже не потрібні». А потім за дві години я отримав телефонний дзвінок, і на  наступний день о пів на восьму до військомату.».

Ось тут Тарас працював до 2014 року, був заступником директора цієї страхової компанії. Про його готовність взяти в руки зброю, колега та друг Андрій Марцинюк, директор департаменту розвитку страхової компанії «Гарантія» розповів так: «Він займався дуже важливою справою, курував усі підрозділи на території області. На той час їх було п’ятнадцять. Коли його вже призвали і ми зрозуміли, що він піде до лав ЗСУ, то така невпевненість була - чи зможе хтось замінити його на той час.».

Тарас Паненко, старший офіцер відділу військово-цивільного співробітництва ОК «Північ», майор: «Я до цих пір не розумію, але це було рішення внутрішнє і одномоментне. Родичі відмовляли, і жінка - ні, я сказав. Донька, рідні, близькі - я розумів ситуацію, тому я, не роздумуючи, прийняв рішення їхати.».

Андрій Марцинюк, директор департаменту розвитку страхової компанії «Гарантія»: «Ми з ним сіли, поспілкувалися. Я ж кажу, ми в такому віці. Сім’я є, діти є. І якщо й мені прийде повістка – треба йти, захищати Батьківщину. Він такої думки як я – я такої як він.  І він пішов до воєнкомату.».

У зоні антитерористичної операції Тарас пробув із червня до грудня 2014. Був заступником командира артилерійської батареї першої окремої танкової бригади.

Тарас Пененко, старший офіцер відділу військово-цивільного співробітництва ОК «Північ», майор: «Тоді ніхто, мабуть, не розумів, ні я, людина яка тривалий час була на цивільній роботі, ні наші командири. Усе вивчали по ходу справи.».

Віталій Кирилов, підполковник, товариш по службі Тараса Паненка: «Ніхто не вмів воювати. Але Тарас – він хотів і він вчився воювати. Вчилися ми всі разом, набували досвід і передавали один одному. За нього можна сказати, що він хотів, умів вчитися і застосовував бойові навички безпосередньо під час бойових дій.».

Тарас Пененко, старший офіцер відділу військово-цивільного співробітництва ОК «Північ», майор: «Важко було морально від постійних обстрілів. Постійно над головою літає, літає, але людина до всього звикає. Якщо чесно, я зараз, навпаки, дуже люблю звук пострілів, артилерії саме. Найскладніше: проблеми були з харчуванням. Харчі, доставку, я перейняв частину цього на себе, зв’язався  з волонтерами. Харчів було багато, а от з водою взагалі були проблеми. Це було важко. Води не було, вона була брудна, отруйна, її треба було фільтрувати Люди не могли умиватись, пити було нічого.».

Віталій Кирилов, підполковник, товариш по службі Тараса Пененка: «У нас не вистачало, здебільшого, води. Боєприпасів вистачало більше, ніж води. І от він одного разу  поїхав, привіз візок води. Прориваючись із бою, на одному колесі, волоком приволік цю воду. І нам це, по-перше, сподобалось, і так вийшло, що хоча б на один день люди були забезпечені водою.».

Зараз Тарас Пененко працює у відділі військово-цивільного співробітництва, координує роботу із громадськими організаціями та навчальними закладами.

Тарас Пененко, старший офіцер відділу військово-цивільного співробітництва ОК «Північ», майор: «Це створення позитивного іміджу наших збройних сил, щоб люди розуміли, що ми не тільки воюємо, вміємо воювати, а й допомагаємо цивільному сектору на сході, відновлюємо інфраструктуру.».

І хоч зараз військовий каже, що роботи на мирній території вистачає, все одно планує повернутися  на передову.

Тарас Пененко, старший офіцер відділу військово-цивільного співробітництва ОК «Північ», майор: «Піду туди обов’язково, якщо не закінчаться найближчим часом бойові дії. Але мене туди не пускають, кажуть, і ти й так довго там був. Але я знаю, як це зробити. Але поки кажуть «служи на місці». Ми впораємося із будь-якими загрозами. Ми п’ять років воюємо і справляємося, і тому перемога буде за нами.».