Хірурги, інтерни, медсестри, санітарки… Вони чергували кожні три години, день у день боролися із холодом і втомою, підтримували один одного, хоча кожний приховував свій власний страх. Вони сумували за рідними і хотіли б забути дитячі крики і сльози. І навіть коли авіанальоти були, наче маршрутки – за розкладом – і операційна здригалася і вібрувала від вибухів, вони не припиняли операцій, рятуючи поранених. Про себе вони кажуть: «Ми – не герої, ми були поруч із героями, які нас захищали». Про те, як жило і працювало під час облоги Чернігова хірургічне відділення обласної лікарні, розповідає його завідувач Станіслав Коваленко.
