Чемпіон Європи з велоспорту серед юніорів Андрій Пономар сьогодні повернувся додому
Чемпіон Європи з велоспорту серед юніорів Андрій Пономар сьогодні повернувся додому. Заїзд, у якому він здобув європейське золото, пройшов дев’ятого серпня у місті Алкмар, в Нідерландах. Одразу після того Андрій поїхав до німецького Франкфурту на Чемпіонат світу з велотреку. Там спортсмен,каже, хотів випробувати свої сили, але на кваліфікаційних заїздах впав, забив ребра і тому зійшов з дистанції. Сьогодні його зустрічала родина та наша знімальна група.
З кульками, малюнком та квітами у Чернігові о 9-й ранку на приїзд Андрія Пономаря чекають біля під’їзду його мама Олена, сестра Саша, хрещений, сусід та подруга. Катерина Акуленко Андрієм товаришує із дитинства. Каже, дружити із чемпіоном - не складно.
«Я хочу його привітати, бо це для нас велика радість і гордість, що така людина поруч із нами і ми його знаємо особисто. Взагалі не складно, але треба також намагатися відповідати тому стилю життя, який він веде.»
Відпускають кульки в небо та йдуть додому. Перше, що робить Андрій, переступивши поріг квартири – вішає привезену із Нідерландів медаль до решти. Хлопець каже, давно перестав рахувати кількість своїх нагород. Останню ж вважає для себе особливо цінною, адже вона засвідчує його першість на міжнародному рівні. Дев’ятого серпня він здобув золото на чемпіонаті Європи з велоспорту серед юніорів.
«Дистанція була 115 км. З ранку ішов дощ. Настрій був бойовий і мені – дощ для мене добра погода, і я не боюсь дощів чи снігів, - для мене це було нормально. Увечері був старт, уже підсохло, сонце, і якось вийшло, і я зміг це зробити.
Суперників було - 160 чоловік стартували цю гонку. Гонка була швидкісна, складна і доїхали до фінішу із тих, кого взяли в залік. Доїхало 70 чи 80 чоловік. А ті всі зійшли з гонки, бо дуже виснажлива гонка була.»
В’ячеслав Пономар, тато Андрія: «Мене емоції переповнювали. Коли мені дружина сказала, що перше місце. Я просто у захваті був.»
Олена Пономар, мама Андрія: «Я дивилась пряму трансляцію - прийшла з роботи, п’ятнадцять хвилин до фінішу, Андрій вирвався уперед, їхав сам. Я тут стала – нічого не могла робити, стала тут перед великим екраном, дивилася і знала, що він переможе.»
Микола Аксюта, тренер Андрія: «Велика подія для всієї України. Тому що чемпіон Європи останній був десь років 15 тому в Україні. Тим паче, що олімпійський вид та групова гонка, ще й так гарно виграв. Ми розраховували на нього, бо він дуже здібний, і з десяти років показував гарні результати.»
Андрій Пономар: «З Чемпіонату Європи по шосе я поїхав на інші змагання – на Чемпіонат світу з велотреку. Це для мене нова дисципліна, і я ще відкриваю для себе нові шляхи розвитку.
Там у мене була можливість проявити себе з гарної сторони, але падіння після кваліфікації вибило мене з колії.»
Андрій показує свою майку чемпіона та розповідає про попередні нагороди. Каже, для успіху головне – наполеглива робота над собою та повна віддача на тренуваннях.
«Гонку їхати – я б не сказав, що це складно. Ти вже коли виходиш на старт, то знаєш, що у тебе за плечима дуже багато виконаної складної роботи, тобі і морально не важко, і фізично.
Для мене це стало роботою. Я повністю віддаюся. І це моя мотивація – що це моя робота.»
Мама Андрія: «У нього кожного дня велика праця над собою. Якщо це свято, чи державне свято, сніг, дощ, - завжди він іде на тренування, ніколи не пропускає.»
Тренер Андрія: «Андрій з десяти років займається – у нього не було ні днів народжень, ні свят, ні вихідних. Хворів він якщо один день – на другий день він уже здоровий. Тому він не пропускав із десяти років.»
Повернення Андрія зі змагань відзначають тортом. Син дуже часто від’їздить на збори, тож, каже Олена Пономар, родина за ним сумує.
Мама Андрія: «Ми завжди з ним зв’язуємось телефоном, по скайпу. Багато разів на день - може, я йому набридаю, але він завжди вислуховує, дослухує мої поради. Він дуже гарний, дуже слухняний.
Я йому коротко кажу, напутнім тоном - удачі, бережи себе. Нехай тебе Бог береже. І перемог. Подальших перемог.»
Молодша сестра Андрія Саша показує іграшки, які брат купував їй у подарунок, повертаючись зі змагань. Дівчинка не любить відпускати його надовго, тож Андрій не розповів їй, що наступного дня поїде на збори до Італії. Каже, його мета – стати професійним велогонщиком. А мрія – щоб сестра теж почала займатися цим видом спорту.
